Translate

середа, 29 червня 2016 р.

Юрій Коновалець : « Я працю й невдачі, всі злидні й недолю, прийму як завдання Великої Гри »

Коновалець Юрій 
( 1 січня 1924, Берлін, Німеччина — 19 грудня 1958, похований на кладовищі Кампо Верано, Рим, Італія ) — громадський діяч , син Євгена Коновальця ( засновника УВО та
 ОУН ) та Ольги з родини Федак .
Жив з батьками у Німеччині, Литві 
( отримав литовське громадянство разом з батьком 1929 ) , Женеві
 ( Швейцарія , 1930 - 1936 ) , Римі 
( будинок на вулиці Люнґотевере Флямініо, 74 , Італія , 1936 - 1958).
Однокласник [ сидів за одною партою] сина посла Литви
 в Італії Вальдемараса Черняцкіса — Альгірдаса . Належав до Пласту , був гуртковим й активно пластував .

 На світлині : Юрій в скавтському однострої , близько 1938 / 1939  рр.
====&&&===&&&===&&&===&&&&===
Пл.сен. Ольга Кузьмович, Гр у своїй книжці « Про це і те » писала :
 « […] Влітку 1930 р., коли я звичайно перебувала у родинному домі Федаків у Ворохті, прийшла радісна несподіванка . До нас приїхав Юрко
« полковниченко » , як називав його дідусь . Під фальшивим прізвищем і опікою посла Мілени Рудницької дістався він щасливо з Женеви до Ворохти, щоб перебути якийсь час з незнаною йому досі родиною . Передав мені маленьку карточку , писану дрібним рівним письмом :
« Ольчику , вважай на Юрка — Г ».
Горда з цієї відповідальности, я весь час пильно « вважала» на Юрка .
[…] Пригадую , як після трагічного
23 травня 1938 р. тоді 14 - річний хлопчина став немов через ніч дорослим , глибоко пережившим смерть батька і перебрав місце його в опіці над матір'ю . Важко уявити собі більш тонкі і близькі стосунки , що були між мамою і сином , які були залишені долею у чужому непривітному морі у важких воєнних роках . Юрко не лише опікувався мамою з безмежною любов'ю, але старався її , як батько і родина, оберегти від усіх небезпек і потрясінь життя . Навіть у своїх останніх , сповнених жахливого болю, місяцях, перед смертю, він приховув від неї свою частинну сліпоту та безнадійний стан недуги — рідкісний рак , якого був свідомий .
[…] Тета Оля знала про його невиліковну недугу і мовчала перед ним . Юрко перед виходом до бюра залишав біля   дверей її кімнати піднос з приготованим сніданком і карточку з кількома теплими словами. Вона на безсоння , пізнього вечора писала Юркові надобраніч кілька слів і залишала біля дверей його кімнати».
1978 весь архів, який зберігався 20 років , після родинної наради був, нажаль , знищений його родичами.

Немає коментарів:

Дописати коментар