Translate

понеділок, 27 червня 2016 р.

Фундатор Пласту Петро Франко

Франко Петро 
( 28 червня 1890 , с. Нагуєвичі, Львівщина, королівство Галичина, 
Австро-Угорщина , тепер Дрогобицький р-н, Львівська 
область, Україна — 1941, ?, СРСР ) — український військовий і     громадський діяч , педагог, інженер-хімік, письменник . Син поета , перекладача, громадсько-політичного діяча Івана Франка . Під час навчання у Львівської вищої політехнічної хімічної школи долучився до творення восени 
1911 р. скавтського гуртка , який поєднав студентів Львіського політехнічного університету 

( Іван Чмола, Роман Сушко, Олена 
[ Степанів] Степанівна,  
Г. Дмитренко, С. Сидорович,
 С. Древко ) , учнів Академічної гімназії, Головної державної семінарії, Торгівельної школи, жіночої семінарії Українського педагогічного товариства, семінарії сестер Василіянок ( найактивнішими було 20 осіб ). Домівка гуртка знаходилася у приміщенні спортового товариства « Січ», на вулиці Коперніка, 16 . В ньому панувала сувора дисципліна . Вишкіл та нічні вправи проходили на околицях Львова. Перший пластовий мандрівний двотижневий табір відбувся влітку 1912 р. на 
Чорногорі ( близько 30 скавтів). Пл.сен . Ганна Дмитренко згадує :
 « На практиці ми вели більше військову , ніж пластову працю, бо крім в'язання вузів, пластової ходи , сигналізації, вчилися стріляти з браунінга, впізнавати  кріса системи Манліхера , таборувати » . 
Степан Ріпецький : « Проіснувавши до осені 1912 пластовий гурток виконав дуже трудну і важку піонерську працю в ділянці , якої змістом від довгих літ у нас ніхто не інтересувався . Він передав цінний досвід своєї недовгової праці комітетові академічної молоді та січовій організації, до рук яких перейшла ініціатива подальшої розбудови мілітарної організації ». 
У грудні 1911 створив спочатку таємний , а згодом легальний пластовий гурток при Академічній гімназії ( тепер вулиця Театральна, 22), а в квітні 1912 — перший пластовий гурток юначок при Жіночій семінарії Українського педагогічного товариства ( тепер вулиця М. Туган - Барановського, 7 ) , які потім були одночасно членкинями гуртка І. Чмоли. 
До його гуртків ( існували до 1914 ) належали близько 120 осіб й головна їх спеціалізація  — тіловиховання .
Вигадав назву українських скавтів — « пластуни » . 
Разом з І.Чмолою та О.Тісовським став фундатором української скавтської організації «Пласт»
1912 р . 
Скоро  відродив пластовий гурток
 « Стрілецький» спільно з І.Чмола, 
В. Кучабський, О.Квас, Ю.Охримович, О. Кучерішка, М. Любінецький, І.Кулиняк, Г. Ничка, Р.Дашкевич, 
В. Клим . 
Доклав зусиль до налагодження міцних зв'язків пластових одиниць Львова з іншими осередками Галичини . Ініціював скликання 
З'їзду пластових впорядників й очолив оргкомітет . І Пластовий з'їзд відбувся 6 квітня 1913 р. Було ухвалено Статуту Пласту  й вимоги 
до трьох пластових проб , а також його проект  про пластовий 
однострій , сформовано Інформативний пластовий комітет, головою якого обрано О. Тисовського 
( Дрота ) , а заступником — 
П. Франко . 
Редактор журналу « Пластовий табір» ( січень - серпень 1914 , виходив окремою сторінкою в часописі
 « Вісті з Запорожа» ) . Перший стаціонарний пластовий табір
 він  провів 1914 . Активний учасник Здвигу з нагоди 100 - річчя від уродин Т.Шевченка 27 - 28 червня 1914 , в якому взяли участь близько 
12 тисяч представників молодіжних організацій : « Сокола», « Січі » , 
« Пласту » ( понад 100 пластунів та пластунок з  Дрогобича - 9 , Львова, Стрия -40 , Яворова - 20 , Перемишля, Сокаля, Коломиї,  Рогатина - 15 , Станіславова, Бережан, Теребовлі - 10, Чернівців . Пластуни без однострою йшли в ході одразу за тими , що були в одностроях, а ті , які не пройшли реєстрації в участі було відмовлено. Пл.сен. О. Бойчук, ЛЧ пригадував цю подію так :
 « Вишколений, здисциплінований в небачених до цього часу одностроях відділ пластунів під керівництвом 
П. Франка приємно подивували українську громадськість » . Закінчивши мандрівний табір на Чорногорі, добровільно вступив разом зі своїм пластовим куренем одразу до Легіону Українських Січових Стрільців . Відзначився в боях під Семаківцями. Одружився з Ольгою Білевич 1917 .
В 1918 - 1919 організував авіаполк Української Галицької Армії . 
Лікував поранення 1920 у Відні 
(Австрія) . 1922 - 1931 — учитель Коломийської гімназії (Польща) . 
1923 став батьком — дружина народила доньку Віру у селі Полонична , що на Львівщині . 
1931 — 1936 — працював інженером 
в Харкові ( УРСР, СРСР ) .  Депутат Верховної Ради УРСР , викладач Львівського торгово - економічного інституту( 1939 — 1941 ) , директор музею Івана Франка у Львові .
Зв'язковий 19 - го куреня
ім. М. Залізняка, скавтмастер . 
Автор кількох праць та мемуарів :
1) « Як закласти пластові дружини », Львів, 1914 р.; 
2) « Пластові ігри та забави » ;
3) « Пластовий однострій » ;
4) « Пластові відзнаки » ;
5) « Пластуни ». 
6 ) « Іван Франко зблизька » , Львів, 
1937 р.
Автор передмови до книжки рецептів своєї дружини .
Разом з батьками відвідував кілька разів с. Криворвню ( тепер Івано-Франківська обл. )  й добре знав отця Олексу Волянського та його родину .
В червні 1941  заарештований співробітниками НКВС . Подальша доля точно не відома : загинув під час червоного терору , місце поховання не встановлено . 

Немає коментарів:

Дописати коментар