Романко Волянський
За порадою та рекомендацією краєвої комендантки пластунів
і пластунок сеніорів й сеніорок пл. сен .
Галини Потюк, Гр та провідника Крайової Пластової Ради
ст. пл. Юрія Юзича, ОЗО
зголосився я до участі
у Кваліфікаційному Вишколі Уладу Пластунів Юнаків, який відбувся
12 - 14 жовтня 2012 р.
у Києві. У столицю України приїхав ранковим потягом
о 6 :00 . Гарно поснідавши в кафе на залізначному вокзалі,
о 8:00 зателефонував бунчужному вишколу
ст. пл. Станіславу Андрійчуку, ЦМ
та погодив місце і час зустрічі посланцем від нього, його прізвище,
ім'я. Зрозумівши, що
часу маю вдосталь , помандрував
туристичними маршрутами до центру міста за незабутнім фотопострілами . Моє полювання за враженнями тривали
до 12:00 . Саме на цей
час мені призначила дружній обід
Оленка - моя
знайома дизайнерка
й активна громадська діячка , з якою не
бачився рік : з часу проведення тренінгу, організуваного Товариством Лева за сприяння Фонду "Відродження " . На Хрещатику у Пузатій
Хаті минуло наше
приємне спілкування
й смакування київських смаколиків. Вона поїхала на роботу, а мій шлях лежав до Макдональдса біля залізничного
вокзалу . Міг би одразу поїхати до місця вишколу на вул. Залізничну, однак вирішив лишитись й поспостерігати, адже полюбляю потім писати спогади про свої пригоди😉. За півгодини
до 15:00 я був у визначеному місці .
Стояв в такому місці,
щоб побачити всіх, хто приїздить поїздами, електричками, автобусами та тролейбусами.
Знову зателефонував
ст. пл. Станіславу Андрійчуку, ЦМ і повідомив, що зачекаю всіх зголошених пластунів та пластунок. Він сказав, що це
гарна ідея .
Посланець мені був не знайомий, а здогадатися пошукати в Інтернеті його світлину якось мені не спало на думку.
Тож, щоб привернути увагу до себе вирішив свою хустину на шиї блакитного кольору
з Ювілейної Міжкрайової Пластової Зустрічі, зав'язану давнім пластовим вузлом показати всім
перехожим . Швидко оберталися стрілки на годиннику, що висів над входом до вокзалу .
О 15 : 10 ніхто до мене схожим на пластуна чи пластунку не
наближався. Десь хвилин через десять біля мене став юнак, потім ще один, через кілька хвилин ще двоє. На вигляд вони були одягнуті як звичайні їх однолітки. Однак, я здогадався, що ще саме
це наші хлопці по деяких малопомітних
прикметах . Трохи ще почекавши, вирішив заврнути за інший бік Макдональдса з надією що знайду посланця бунчужного КВВ. Мій погляд нікого схожого
на нього у натовпі не знайшов. Дещо розчарувався з цього. Коли вже майже втратив надію, побачив як до трьох молодих хлопців підійшло двоє. Один з
них тримав у руках скавтський капелюх з пластовою лілейкою . Радості моєї не було меж. Вони про щось говорили між собою, кидали на мене блукаючий погляд, однак до себе не
кликали. Знову трохи засмутився їх байдужості, однак вирішив першим розпочати розмову.
Продовження далі буде.
Немає коментарів:
Дописати коментар